Податки із зарплати при банкрутстві

На підприємстві, що ліквідується є заборгованість по ЗП і податкам на неї. Але ліквідатор запевняє, що податки третя черга, і на вимогу банку, що ЗП виплачується разом з податками, не хоче виконувати платежі. При цьому в рішенні суду кредиторські вимоги підтверджені тільки на ЗП першої черги, про утримання ПДФО та військового збору нічого, а ЄСВ-друга черга.
Чи повинен банк вимагати підтвердження оплати податків із заробітної плати (прострочена), якщо підприємство знаходиться на стадії ліквідації і ліквідатор надає рішення суду на виплату заробітної плати (виплата першої черги) і чек на отримання готівки на виплату ЗП?

Відповідь:

Два порядки ліквідації

Як відомо, ліквідація юридичної особи може здійснюватись у «звичайному» порядку, тобто, коли юридична особа є платоспроможною, та у порядку банкрутства, тобто, коли у юридичної особи не достатньо коштів для задоволення вимог кредиторів. Для кожного із цих порядків передбачена своя черговість задоволення вимог кредиторів.

Із запитання слідує, що є судове рішення, яким підтверджені кредиторські вимоги з виплати заробітної плати. При цьому, вимоги з виплати заробітної плати є вимогами першої черги.

Враховуючи зазначене, слід прийти до висновку, що мова йде про ліквідацію підприємства у порядку банкрутства.

Умови та порядок ліквідації підприємств у порядку банкрутства регулюються Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05. 1992 №2343-XII (далі – Закон про банкрутство).

Закон про банкрутство є спеціальним законом, що регулює правовідносини під час процедури банкрутства, а тому його норми мають перевагу перед іншим законами при регулюванні одних і тих же питань.

Мораторій

Відповідно до ч. 9 ст. 16 Закону про банкрутство у ухвалі про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство зазначається, зокрема, про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Під мораторієм на задоволення вимог кредиторів розуміється зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Отже, з моменту відкриття провадження у праві про банкрутство виконання усіх грошових зобов’язаннь та зобов’язань щодо сплати податків і зборів зупиняється.

Мораторій не поширюється

Згідно з ч.5 ст. 19 Закону про банкрутство дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, зокрема, на:

– вимоги поточних кредиторів;

– на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

Як видно, серед переліку вимог, на які не поширюється дія мораторію, не вказані вимоги про сплату ПДФО та військового збору. Хоча, до таких вимог віднесено вимоги поточних кредиторів, якими, теоретично, можуть вимоги податкових органів про сплату ПДФО та військового збору із заробітної плати, що виплачується під час ліквідації.

Проте, у постанові Верховного Суду України від 27.05.2014 у справі № 3-19гс14 роз’яснено, що поточні вимоги кредитора – це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.

Отже, поточні вимоги можуть виникати лише до відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора. Як слідує із питання, процедура ліквідації дійшла вже до стадії, коли призначено ліквідатора, а тому на цій стадії вимоги про сплату ПДФО та військового збору із заробітної плати не можуть вважатися вимогами поточних кредиторів.

Черговість

Згідно зі ст. 45 Закону про банкрутство кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів виключно у порядку, встановленому цією статтею.

Статтею 45 Закону про банкрутство передбачено, що у першу чергу задовольняються, зокрема, вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі.

У другу чергу згідно з п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону про банкрутство задовольняються вимоги із зобов’язань із сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування.

І лише у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Враховуючи зазначене вище, слід прийти до висновку, що банк не повинен вимагати підтвердження оплати податків із заробітної плати (прострочена), якщо у справі про банкрутство вже відкрита ліквідаційна процедура, призначено ліквідатора і ліквідатор надає рішення суду на виплату заробітної плати і чек на отримання готівки на виплату ЗП.

Сергій Єфімов, адвокат, податковий консультант, партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов та партнери»
21.09.2018

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *