Про кошти, які податківці забирають без суду

Якщо ви до цих пір вважали, що податкові органи можуть забрати у вас кошти для погашення податкового боргу лише через суд, то змушені Вас розчарувати. Наші законодавці дійшли до думки, що у певних випадках для того, аби забрати у платників податків кошти, суд зовсім не потрібен, і для цього достатньо буде рішення самих податківців, а тому затвердили відповідні нововведення. Про доцільність такого підходу можна дискутувати довго, але, наразі просто приймемо це як існуючий факт. Платників податків більше цікавлять практичні питання, про одне з яких і піде далі мова.

Для початку нагадаємо, що за загальним правилом, визначеним ст. 95 ПКУ у редакції, що діяла до 01.01.2017р., податкові органи мали право стягувати кошти з платників податків у рахунок погашення податкового боргу лише на підставі відповідного рішення суду.

Починаючи з 01.01.2017 р., ситуація змінилася і повноваження податкових органів у частині стягнення податкового боргу збільшилися. Із вказаної дати вони отримали можливість стягувати податковий борг без необхідності отримання рішення суду, а лише на підставі рішення керівника відповідного податкового органу.

Такою можливістю податкові ограни були наділені в результаті внесення змін до п. 95.5 ст. 95 ПКУ згідно з Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 26.12.2016 р. № 1797-VIII.

Правду кажучи, вказане право по стягненню коштів стосується не будь-якого податкового боргу, а лише того, який відповідає наступним критеріям:

  • податковий борг має виникнути у результаті несплати грошового зобов’язання та/або пені, визначених платником податків самостійно у податковій декларації або уточнюючому розрахунку;
  • податковий борг має перевищувати 5 мільйонів гривень;
  • податковий борг має бути несплаченим протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати;
  • мають бути відсутніми зобов’язання держави щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов’язань.

Отже, якщо податковий борг платників податків відповідає зазначеним вище критеріям, то, починаючи з 01.01.2017 р., податкові органи можуть за власним рішенням «забирати» у платників податків готівку або кошти на рахунках у банках та направляти їх на погашення податкового боргу.

Як на практиці буде застосовуватись механізм стягнення коштів на підставі рішення керівника податкового органу покаже час. А, наразі, ми підійшли до того практичного питання, яке вже зараз турбує платників податків, а саме: стягнення коштів для погашення податкового боргу за рішенням керівника податкового органу може бути здійснене по відношенню до податкового боргу, що виник після 01.01.2017 р., чи таке стягнення можливе й до податкового боргу, що виник до 01.01.2017р.?

Обмеження прав

Питання дійсно має право на існування, оскільки із появою наведених вище повноважень у податкових органів, платники податків відчули, що їх права по захисту власних коштів обмежуються: якщо раніше платники податків мали можливість під час розгляду у суді справи щодо стягнення з них коштів у рахунок погашення податкового боргу доводити безпідставність вимог податкового органу і тим самим попереджувати стягнення з них коштів, то з появою такої норми платникам податків доведеться доводити безпідставність дій податкового органу вже після того, як кошти будуть з них стягнуті.

Тобто, якщо у певного платника податків податковий борг, що відповідає наведеним вище умовам, виник до 01.01.2017 р., і він при цьому добросовісно розраховував, що до нього буде застосовано механізм стягнення коштів через суд, то якщо припустити, що з 01.01.2017 стягнення коштів на погашення такого боргу може здійснюватися за рішенням керівника податкового органу, то виходить, що з 01.01.2017р. такий платник податків потрапляє у гірше становище, оскільки він вже не може розраховувати на судову процедуру й змушений буде спочатку «втратити» кошти, а потім вже їх повертати.

Сама по собі ситуація, за якої застосування правової норми призводить до обмеження прав платника податків, що існували у нього до появи цієї норми, є недопустимою. А тому, вже цей аспект можна використовувати для обґрунтування позиції про те, що до податкового боргу, який виник до 01.01.2017р., має застосовуватись п. 95.5 ст. 95 ПКУ у тій редакції, що діяла на момент виникнення податкового боргу.

Дія норм у часі

Для вирішення піднятого питання також необхідно звернутись до положення ст. 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Якщо зворотною дією вважати застосування п. 95.5 ПКУ у редакції, що почала діяти з 01.01.2017 р., до податкового боргу, що виник до цієї дати, то стягнення коштів для погашення податкового боргу на підставі рішення керівника податкового боргу буде неправомірним. Якщо ж виходити з того, що зворотної дії тут не має, то стягнення буде законним.

Для того, аби зрозуміти, чи можна зворотною дією вважати зазначене у попередньому абзаці застосування п. 95.5 ст. 95 ПКУ, згадаємо, що Конституційний суд у своєму рішенні від 09.02.1999 р. № 1-рп/99 у справі № 1-7/99, здійснюючи тлумачення ст. 58 Конституції України, зазначив, що за «загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.».

Отже, принцип щодо дії нормативно-правового акту у часі слід розуміти так, що той чи інший нормативно-правовий акт слід застосовувати у тій його редакції, що діяла на момент, коли відбувалась певна подія чи мав місце відповідний факт, щодо якої повинна бути застосована відповідний правовий акт.

У цьому тлумаченні, як нам видається, акцент зроблено на той момент у часі, коли певна подія чи факт настали (виникли). Стосовно податкового боргу під подією розуміється момент у часі, коли він виник, точніш кажучи, коли виник податковий борг, що відповідає вимогам, зазначеним у ч. 2 п. 95.5 ст. 95 ПКУ. І якщо такий податковий борг виник до 01.01.2017 р., то до нього має застосовувати редакція п. 95.5 ст. 95 ПКУ, що діяла на момент його виникнення.

Стосовно податкового боргу положення ст. 58 Конституції України означають, що якщо податковий борг, який відповідає названим вище критеріям, виник (настав) до 01.01.2017р., то стягнення коштів для погашення податкового боргу має здійснюватись з використанням тієї редакції п. 95.5 ст. 95 ПКУ, яка діяла на момент, коли вказаний податковий борг виник (настав). А це означає, що податковий орган має право стягувати кошти для погашення такого податкового боргу тільки через суд, бо на момент виникнення податкового боргу редакція п. 95.5 не передбачала права за власним рішення керівника податкового органу стягувати кошти.

За іншого підходу буде мати місце зворотна дія нової редакції п. 95.5 ст. 95 ПКУ, що не допускається згідно зі ст. 58 Конституції України.

Принцип рівності

Крім того, слід згадати про принцип рівності усіх платників перед законом.

Так, згідно з пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 ПКУ одним із принципів ПКУ є принцип рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації – забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

Як нам видається, цей принцип означає, що до усіх платників, у яких податковий борг виник до 01.01.2017 р., має застосовуватись один і той же механізм стягнення коштів для погашення податкового боргу. Якщо ж припустити, що механізм стягнення коштів для погашення податкового боргу, який виник до 01.01.2017 р., буде залежати від періоду його виявлення податковим органом, то принцип рівності буде порушеною, оскільки ті платники податків, податковий борг яких стягувався до 01.01.2017 р., мали можливість захищати свої кошти у судовому порядку до того, як вони будуть стягнуті, а ті платники, податковий борг яких стягується після 01.01.2017 р., такої можливості будуть вже позбавлені.

Отже, порушення принципу рівності платників податків є ще одним аргументом для обґрунтування позиції про неприпустимість стягнення коштів з платників податків за рішенням керівника податкового органу, якщо податковий борг виник до 01.01.2017 р.

Підсумовуючи зазначене вище, можемо відзначити наступне: якщо податковий борг, що відповідає критеріям, наведеним у п. 95.5 ст. 95 ПКУ (у редакції цього пункту, що діє з 01.01.2017 р.), виник до 01.01.2017 р., то незалежно від того, коли почали здійснюватися заходи щодо його погашення, податковий орган повинен стягувати кошти на погашення такого податкового боргу лише у судовому порядку.

 

Правовий глосарій:

  1. Конституція України.
  2. ПКУ – Податковий кодекс України.
  3. Закон № 1797 – Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 26.12.2016 р. № 1797-VIII.

Сергій Єфімов

адвокат, податковий консультант

АФ «Єфімов та партнери»

13.03.2017р.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *