Податковий кредит при оренді обладнання у нерезидента


ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДПС У ЛЬВІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 28.11.2019 р. N 1635/ІПК/13-01-04-01-10

Щодо включення до складу податкового кредиту сплачених митних платежів в митному режимі тимчасового ввезення обладнання

Головне управління Державної податкової служби у Львівській області розглянуло звернення щодо включення до складу податкового кредиту суми сплачених митних платежів при ввезенні обладнання в митному режимі тимчасового ввезення та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі  Кодексу), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, товариство орендує у нерезидента обладнання, що використовується у господарській діяльності, яке ввезене до України в митному режимі тимчасового ввезення. Продовжуючи митний режим, товариство сплачує митні платежі в розмірі 3 % від суми митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі випуску такого обладнання у вільний обіг на митну територію України. Нарахування сплачених митних платежів відображене в графі 47, вид 028, ставка 18 %.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Згідно з пунктом 206.7 статті 206 ПКУ до операцій із ввезення товарів на митну територію України у митному режимі тимчасового ввезення застосовується умовне повне звільнення від оподаткування або умовне часткове звільнення від оподаткування за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених главою 18 Митного кодексу України від 13.03.2012 N 4495-VI, зі змінами та доповненнями (далі  МКУ).

Відповідно до статті 103 МКУ, тимчасове ввезення  це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Для поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна, зокрема, сплатити митні платежі відповідно до статті 106 МКУ або забезпечити виконання зобов’язання із сплати митних платежів відповідно до розділу X МКУ.

При цьому у разі тимчасового ввезення товарів з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами за кожний повний або неповний календарний місяць заявленого строку перебування на митній території України сплачується 3 відсотки суми митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у митний режим тимчасового ввезення (частина друга статті 106 МКУ).

Строк тимчасового ввезення товарів встановлюється органом доходів і зборів у кожному конкретному випадку, але не повинен перевищувати трьох років з дати поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення.

Митний режим тимчасового ввезення завершується, зокрема, шляхом реекспорту товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, або шляхом поміщення їх в інший митний режим, що допускається МКУ (частина перша статті 112 МКУ).

Сплачені суми ПДВ включаються платником до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому було сплачено податок (підпункт 206.7.2 пункту 206.7 статті 206 Кодексу).

В свою чергу, відповідно до частини шостої статті 106 МКУ сума митних платежів, сплачена на підставі умовного часткового звільнення від оподаткування митними платежами, поверненню не підлягає.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (пункт 201.12 статті 201 Кодексу).

Таким чином, у разі випуску товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування ПДВ, у вільний обіг на митній території України платник ПДВ сплачує митним органам суму ПДВ, розраховану за основною ставкою ПДВ, за вирахуванням вже сплаченої на підставі умовного часткового звільнення суми ПДВ, а також суму процентів з сум податкових зобов’язань, що підлягали б сплаті у разі, якщо б щодо таких сум надавалося розстрочення податкових зобов’язань відповідно до розділу II Кодексу.

При цьому до податкового кредиту на підставі митної декларації включається лише сума ПДВ, сплачена/нарахована у зв’язку з випуском товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, у вільний обіг на митній території України. Сума процентів, нарахованих відповідно до частини сьомої ст. 106 МКУ, не є сумою ПДВ, а тому до податкового кредиту не включається.

Відповідно до пп. 1 п. 4 розд. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 N 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за N 159/28289, зі змінами і доповненнями, до розд. II “Податковий кредит” податкової декларації з ПДВ включаються, зокрема, обсяги ввезених на митну територію України товарів, необоротних активів (рядки 11.1 та 11.2).

Тобто у рядках 11.1 чи 11.2 (в залежності від ставки) відображаються обсяги ввезення та суми ПДВ, сплачені у зв’язку з випуском товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами та у вільний обіг на митній території України. Оскільки сума процентів, нарахованих відповідно до частини сьомої статті 106 МКУ, не є сумою ПДВ, така сума до податкового кредиту не включається, а тому не відображається у зазначених рядках податкової декларації з ПДВ.

Слід зазначити, що статтею 36 Кодексу встановлено, що платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій.

Разом з тим повідомляємо, що відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

____________