ПДВ при ліквідації основних засобів та необоротних активів

ІПК ДФС від 23.08.2018р. № 3669/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування ПДВ операції з ліквідації основних засобів та необоротних активів та порядку складання та подання податкової звітності з ПДВ і, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Щодо порядку оподаткування ПДВ операції з ліквідації основних засобів та необоротних активів

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з підпунктами “а” і “б” пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V Кодексу розташоване на митній території України.

Наказом Міністерства фінансів України від 03.08.2018 р. N 673 “Про затвердження узагальнюючих податкових консультацій з деяких питань оподаткування податком на додану вартість”, зокрема, затверджено Узагальнюючу податкову консультацію щодо документального підтвердження знищення або зруйнування основних виробничих або невиробничих засобів (далі – УПК N 673). УПК N 673 на сьогодні є чинною та може використовуватися платником податку у його господарській діяльності.

Зокрема, в УПК N 673 зазначено, що відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу постачання товарів – будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власника, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. При цьому відповідно до підпункту “д” цього підпункту постачанням товарів також вважаються ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника.

Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв’язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Згідно з пунктом 189.9 статті 189 розділу V Кодексу, у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв’язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства, або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

При цьому, відповідно до підпункту “г” пункту 198.5 статті 198 розділу V Кодексу платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, – у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 розділу V Кодексу).

Отже, у випадку ліквідації основних виробничих або невиробничих засобів у зв’язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили та у інших випадках ліквідації без згоди платнику податку, в тому числі при викраденні, податкові зобов’язання з податку на додану вартість не нараховуються, якщо факт знищення або зруйнування документально підтверджується відповідно до законодавства. Такими документами можуть бути:

– сертифікат Торгово-промислової палати України, який підтверджує факт настання обставин непереборної сили (форс-мажору), отриманий відповідно до Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні”;

– акт, який засвідчує факт пожежі, складений відповідно до положень Порядку обліку пожеж та їх наслідків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року N 2030 (зі змінами), що підписується комісією, до складу якої входить не менш як три особи, у тому числі представник територіального органу ДСНС України, представник адміністрації (власник) об’єкта, потерпілий;

– дані (витяг) з відповідного реєстру про припинення права власності на основні засоби у разі їх повного знищення згідно з порядком, визначеним статтею 349 Цивільного кодексу України;

– витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що засвідчує факт реєстрації відомостей про кримінальне правопорушення, отриманий в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, в разі викрадення основних засобів;

– інші документи, що відповідно до законодавства підтверджують факт знищення, зруйнування, викрадення основних виробничих або невиробничих засобів.

Разом з тим повідомляємо, що з інформації, наданої у зверненні, неможливо встановити всі обставини, за яких здійснюється ліквідація основних засобів та/або необоротних активів, необхідні для однозначної ідентифікації правовідносин (зокрема, не наведена причина такої ліквідації). Тому для отримання конкретної відповіді на порушені питання платнику податку доцільно повторно звернутися до ДФС з відповідним запитом з наданням копій документів та матеріалів, що дадуть змогу ідентифікувати предмет запиту.

Щодо порядку складання та подання податкової звітності з ПДВ

Форма та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджені наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 р. N 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 р. за N 159/28289, із змінами та доповненнями (далі – Порядок N 21).

Згідно з пунктом 6 розділу І Порядку N 21 до податкової звітності з податку на додану вартість належать, зокрема, податкова декларація з податку на додану вартість з додатками.

До декларації вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку (пункт 1 розділу III Порядку N 21).

У складі декларації подаються передбачені Порядком N 21 додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації) (пункт 9 розділу III Порядку N 21). При цьому додатки додаються до декларацій за наявності подій, які підлягають відображенню у таких додатках (пункт 11 розділу III Порядку N 21).

Відповідно до підпункту 5 пункту 3 розділу V Порядку N 21 у рядку 4.1 податкової декларації вказується сума податкового зобов’язання, нарахована протягом звітного періоду, та коригування за такими операціями відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Кодексу, за операціями, що оподатковуються за основною ставкою.

Формою податкової декларації при заповненні рядка 4.1 передбачено, зокрема, подання додатку 7 “Розрахунок (перерахунок) частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях” (Д7) При цьому у додатку 7 такий розрахунок здійснюється відповідно до статті 199 Кодексу.

У рядку 6 податкової декларації вказуються обсяги послуг, отриманих від нерезидента на митній території України, а також коригування податкових зобов’язань, нарахованих за такими операціями (підпункт 7 пункту 3 розділу V Порядку N 21).

Таким чином, якщо платником податку у рядку 4.1 податкової декларації з ПДВ відображено лише податкові зобов’язання, нараховані згідно з пунктом 198.5 Кодексу, то з урахуванням пункту 11 розділу III Порядку N 21 відсутня необхідність у поданні додатку 7 до такої декларації.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *