Огляд судової практики щодо спорів у сфері роздрібної торгівлі

Інформація на панелі керування автомобілем 
може бути виконана недержавною мовою

СУТЬ СПОРУ: ОСОБА (позивач) звернулася до суду з позовом до імпортера автомобілів марки Volkswagen (третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача – продавець автомобіля (ТОВ «А»)), в якому просила зобов’язати відповідача усунути недоліки придбаного товару та стягнути на її користь з відповідача компенсацію за затримку усунення недоліків придбаного автомобіля в розмірі 25 000 грн, зобов’язати відповідача забезпечити усунення недоліків придбаного автомобіля марки «Volkswagen Tiguan» шляхом надання інформації про стан автомобіля українською мовою на панелі приладів та маркування панелі керування українською мовою. Рішенням суду 1-ї інстанції, залишеним без змін апеляційним судом, в задоволенні позовних вимог відмовлено. Позивач подав касаційну скаргу.

Суд, під час вирішення справи, взяв до уваги таке:

  • між ТОВ «А» та ОСОБОЮ укладено договір купівлі – продажу/поставки автомобіля марки «Volkswagen Tiguan», який було передано ОСОБІ згідно з актом приймання-передачі;
  • відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про засади державної мовної політики» маркування товарів, інструкції про їх застосування тощо виконуються державною мовою і регіональною мовою або мовою меншин;
  • згідно з п. 7.4 договору купівлі-продажу автомобіля підписанням покупець підтвердив, що отримав на доступній для покупця мові повну інформацію від постачальника про автомобіль;
  • положення ДСТУ 2887-94 «Пакування та маркування. Терміни та визначення» мають добровільний характер щодо застосування і обов’язковості його застосування не вимагається.

Ухвала Вищого спеціалізованого суду України (ВССУ) від 07.06.2017 р. № 462/2413/15: суд дійшов висновку про правомірність рішень судів першої та апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позову, оскільки інформація, яка розміщується на панелі керування автомобіля, придбаного позивачем, не є маркуванням товару в розумінні ч. 3 ст. 26 Закону України «Про засади державної мовної політики» та законодавство не містить вимоги щодо виконання такої інформації державною мовою, що не є недоліком відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», ця відсутність маркування на панелі автомобіля державною мовою не впливає на технічні характеристики та якість автомобіля придбаного позивачем.
Касаційну скаргу ОСОБИ відхилити http://reyestr.court.gov.ua/Review/67125454 .

Надання споживачу нечіткої інформації про продукцію є
підставою для розірвання договору та повернення коштів

СУТЬ СПОРУ: споживач звернувся до суду з позовом до магазину «COMFI», в якому просив розірвати договір купівлі-продажу послуги з установки програмного забезпечення Microsoft Windows 8.1, стягнути з відповідача на свою користь вартість установки програмного забезпечення Microsoft Windows 8.1. Свої вимоги споживач обґрунтовував тим, що він бажав придбати ноутбук з коробковою версією програмного забезпечення, а натомість магазин йому продав послугу з установки програмного забезпечення. Суд першої інстанції позов задовольнив. Судом апеляційної інстанції в задоволенні позову відмовлено. Позивач подав касаційну скаргу.

Касаційна інстанції, під час вирішення справи, виходила з наступного:

  • споживач придбав у магазині «COMFI» програмне забезпечення Windows 8.1, ноутбук Lenovo, сумку-кейс та мишку провідну;
  • у день здійснення покупки покупцеві були видані: сумка кейс, мишка провідна, що підтверджується загальноприйнятою відміткою «в» на товарному чеку про придбання товару, а інший товар залишили в магазині для налаштування;
  • після здійснення магазином відповідних налаштувань програмного забезпечення, споживач отримав від магазину налаштований ноутбук, виявивши при цьому відсутність коробки з операційною системою Microsoft Windows 8.1;
  • під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває;
  • зі змісту чеку є незрозумілим, який саме товар був придбаний покупцем. Товарний чек містить наступний запис: ПП Windows 8.1. Microsoft Настройка ноутбукаП/К ПП в ел.виг.ESET Mult 1PC 120дн/1Mob 180 д Comfу Электронний клю.
  • таке формулювання найменування придбаного товару (послуги) дійсно є незрозумілим для пересічного громадянина, оскільки зазначене іноземною мовою та містить чисельні скорочення.

Ухвала ВССУ від 01.02.2017 р. № 234/18409/15-ц: суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт порушення прав позивача, як споживача, продажем йому товару, який не має потрібних споживачеві властивостей внаслідок надання недоступної і неповної інформації про продукцію та надання продукції неналежної якості, а тому вимоги позивача про розірвання договору купівлі-продажу послуги з установки програмного забезпечення Microsoft Windows 8.1 підлягають задоволенню, зі стягненням з відповідача сплачених споживачем коштів за послугу.

Касаційну скаргу задовольнити. Рішення суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі http://reyestr.court.gov.ua/Review/64855676.

Виявлення недоліків товару під час гарантійного періоду
дає покупцю право вимагати від продавця повернення коштів

СУТЬ СПОРУ: споживач звернувся до суду з позовом до магазину взуття, в якому просив розірвати договір купівлі-продажу взуття та повернути сплачену за товар грошову суму та відшкодувати моральну шкоду. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що після ремонту відповідачем взуття, здійсненого під час гарантійного періоду, його зовнішній вигляд значно погіршився, воно зменшилось у розмірі, стало тиснути ногу, що повністю унеможливило його комфортне та повноцінне використання. Суд 1-ї інстанції у задоволені позову відмовив. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду 1-ї інстанції та задовольнив позовні вимоги частково. Відповідач подав касаційну скаргу.

Касаційна інстанції, вирішуючи справу, виходила з наступного:

  • 25.10.2014 р. споживач придбав у магазині зимові чобітки вартістю 1695 грн. та з гарантійним строком 30 діб з дати придбання;
  • 20.11.2014р. споживач звернувся до магазину з вимогою про ремонт взуття, з якою магазин погодився, прийнявши взуття на ремонт;
  • 24.11.2014 р. взуття було повернуте споживачу із ремонту;
  • 12.12.2014.р споживач звернувся до магазину з вимогою про розірвання договору та повернення коштів через виявленні істотні недоліки взуття, виявленні після ремонту;
  • у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), споживач має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника, зокрема, розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;
  • відповідач не довів належну якість проданого ним товару;
  • враховуючи характер та тривалість моральних страждань споживача, суд стягнув на користь позивача моральну шкоду у сумі 1 000 грн.

Ухвала ВССУ від 27.03.2017 р. № 127/4199/15-ц: оскільки недоліки взуття виникли в період гарантійного строку протягом 30 днів після його придбання, а також те, що обов’язок доведення належної якості проданого товару та проведення в необхідних випадках перевірки якості товару із забезпеченням права споживача взяти участь у такій перевірці законом покладено на продавця (ч. 2 ст. 1209 ЦК України, ст. 8 Закону), а відповідач зазначених обставин не довів, що є його обов’язком відповідно до засад змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України, а тому вимоги позивача про розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми є підставними та підлягають до задоволення. Касаційну скаргу відхилити.
http://reyestr.court.gov.ua/Review/65598174

Талони на пальне у формі пластикових карток є належним
доказом укладання договору купівлі-продажу пального

СУТЬ СПОРУ: споживач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Вог Рітейл» з вимогою про зобов’язання здійснити обмін товару (замінити талони старого зразка на талони нового зразка), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відмова ТОВ «Вог Рітейл» поновити дію придбаних ним карток на пальне або обміняти їх на діючі картки порушує його охоронювані законом права як споживача. Рішенням суду 1-ї інстанції, залишеним без змін апеляційним судом, позов задоволено. ТОВ «Вог Рітейл» подав касаційну скаргу.

Вирішуючи справу, суд прийняв до уваги таке:

  • пунктом 10 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою КМУ від 20.12.1997 р. № 1442, передбачено можливість проведення розрахунку за продані нафтопродукти у безготівковій формі, зокрема, із застосуванням талонів;
  • спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому;
  • накладної та талонів на отримання пального є свідченням виникнення договірних правовідносин, які регулюються нормами Закону України «Про захист прав споживачів» та ЦК України, і дає право позивачеві на отримання пального та, в свою чергу, зобов’язує відповідача відпустити зазначене в талонах пальне.

Ухвала ВССУ від 28.07.2016 р. № 200/6638/15: суди дійшли правильного висновку, що між сторонами виникли і тривають договірні зобов’язання, які є обов’язковими для виконання сторонами договору і повинні виконуватись належним чином, а тому припинення відповідачем відпуску позивачу нафтопродукту на підставі придбаних ним талонів є порушенням договірних зобов’язань і прав позивача, які підлягають захисту. Отже, позивач має право не тільки на реальне отримання товару, але й на заміну талонів старого зразка на талони нового зразка. Касаційну скаргу відхилити http://reyestr.court.gov.ua/Review/59461499.

Відповідальність працівника за трудовим договором
не може змінюватися сторонами договору

СУТЬ СПОРУ: ФОП звернувся до суду з позовом до фізичної особи (працівника) з вимогою про стягнення боргу. Свої вимоги позивач пояснював тим, що відповідачка працювала у нього продавцем у магазині й допустила недостачу у розмірі 135 тис. грн., але за домовленістю сторін, грошове зобов’язання, пов’язане з недостачею, було замінено на позикове зобов’язання (новація), у підтвердження чого відповідачка надала боргову розписку. Рішенням суду 1-ї інстанції, залишеним без змін апеляційним судом, в задоволенні позовних вимог відмовлено. Позивач подав касаційну скаргу.

Розглядаючи справу, суд виходив з наступного:

  • предметом спору позивачкою були зазначені грошові кошти, щодо яких спір виник внаслідок виконання відповідачкою укладеного між сторонами трудового договору, нестачу яких виявлено у позивача проведеною ревізією;
  • відповідальність працівника за трудовим договором регулюється нормами КЗпП України та іншими актами трудового законодавства, яка не може змінюватися сторонами договору;
  • трудовим законодавством не передбачено заміну відповідальності працівника за незабезпечення цілісності майна та інших цінностей при виконанні трудових обов’язків позиковим зобов’язанням.

Ухвала ВССУ від 04.04.2016 р. № 227/787/14-ц: суди дійшли правильних висновків про те, що оскільки предметом спору позивачем були зазначені грошові кошти, нестачу яких виявлено у позивача проведеною ревізією, то між сторонами не виникло боргових зобов’язань у контексті ст. 1053 ЦК України, яка б передбачала можливість новації боргу у позикове зобов’язання. При цьому, позивач не позбавлений права вирішувати питання про матеріальну відповідальність відповідачки, як працівника за трудовим договором.
http://reyestr.court.gov.ua/Review/57731969

Касира магазину не можна притягнути до відповідальності
за нестачу коштів, якщо відсутні докази відносно розміру
коштів, отриманих на збереження та під звіт

СУТЬ СПОРУ: ТОВ «Р» звернулось до суду з позовом до працівника-касира магазину з вимогою про відшкодування матеріальної шкоди завданої працівником під час виконання трудових обов’язків, оскільки останній допустив нестачу коштів. Суд першої інстанції позов задовольнив. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду 1-ї інстанції та у задоволені позову відмовив. ТОВ «Р» подало касаційну скаргу.

Суд касаційної інстанції при вирішенні цієї справи виходив з наступного:

  • працівник згідно з наказом був прийнятий на посаду касира ТОВ «Р»;
  • у день прийняття працівника на роботу з ним був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність;
  • під час виконання працівником трудових обов’язків проведеною у касі інвентаризацією була виявлена нестача коштів;
  • касир, відповідно до законодавства України несе повну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих ним цінностей;
  • однак, у матеріалах справи відсутні письмові підтвердження про те, яку суму коштів отримала на збереження касир, та яка сума матеріальних цінностей знаходилась у нього під звітом, а тому вирішити питання про його матеріальну відповідальність за наявними доказами не можливо.

Ухвала ВССУ від 30.11.2016 р. № 127/18942/15-ц: ВССУ в ухвалі вказав, що апеляційним судом зроблено правильні висновки про те, що довідка про рух коштів у магазині «Українські товари» за 11 грудня 2014 року не може бути належним та допустимим доказом, у розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, оскільки в ній не міститься посилання на фінансові документи, крім того, вона не засвідчена підписом та печаткою. http://reyestr.court.gov.ua/Review/64048172

Договір про повну матеріальну відповідальність з працівником
не допоможе працедавцю стягнути збитки від нестач ТМЦ, якщо посада працівника не входить до «Кабмінівскього» переліку посад

СУТЬ СПОРУ: ТОВ «ПКФ «П» звернулось до суду з позовом до двох своїх працівників (регіонального менеджера та бухгалтера-продавця) з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов’язків. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що під час інвентаризації була виявлена нестача ТМЦ, а з відповідачами були укладені договори про повну матеріальну відповідальність. Суд першої інстанції задовольнив позов частково. Апеляційний суд скасував рішення суду 1-ї інстанції та відмовив у задоволені позову. ТОВ «ПКФ «П» подало касаційну скаргу.

Суд, під час вирішення справи, взяв до уваги таке:

  • ОСОБА 1 працювала на посаді регіонального менеджера ТОВ «ПКФ «П», а ОСОБА 2 працювала на посаді бухгалтера-продавця;
  • з кожною із вказаних ОСІБ було укладено договір про повну матеріальну відповідальність;
  • під час інвентаризації залишків ТМЦ, підзвітних відповідачам, було виявлено нестачу ТМЦ;
  • статтею 1351 КЗпП України визначено, що письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (які досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв’язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей;
  • Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається КМУ.

Ухвала ВССУ від 06.02.2013 р. № 6-39246св12: суд касаційної інстанції відзначив в ухвалі, що скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вірно виходив із того, що позивачем не надано суду належних доказів про те, що відповідачі займали посади чи здійснювали роботи, які відносяться до вищевказаного переліку, що надає право власнику або уповноваженому ним органу укласти з працівником договір про повну матеріальну відповідальність. При цьому ВССУ вказав, що позивач не був позбавлений права на укладення договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність згідно зі ст. 135-2 КЗпП України, тим самим даючи зрозуміти, що потрібно укладати «правильні» договори. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/29418657

Камеральна перевірка не дає можливості зробити висновок про реалізацію нафтопродуктів для комерційного чи не комерційного використання

СУТЬ СПОРУ: ТОВ «В» звернулось до суду з позовом до ДПІ, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення (ППР), прийняте ДПІ за результатами камеральної перевірки податкової звітності з акцизного податку ТОВ «В», та яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем акцизний податок з реалізації суб’єктами господарювання роздріб торгівлі підакцизних товарів. Рішенням суду 1-ї інстанції, залишеним без змін апеляційним судом, позов задоволено. ДПІ подала касаційну скаргу.

Вирішуючи справу, суд виходив з такого:

  • здійснення роздрібного продажу нафтопродуктами через мережу АЗС не позбавляє права позивача здійснювати оптовий продаж нафтопродуктів для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання;
  • під час проведення камеральної перевірки контролюючий орган не може використовувати документи первинного обліку платника податків, проводити вивчення та оцінку укладених таким платником податків угод, оскільки дані про укладення зазначених угод не відображаються у податковій звітності.

Ухвала ВАСУ від 21.06.2017 р. № К/800/28538/16: ВАСУ погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що під час проведення відповідачем камеральної перевірки (без дослідження будь-яких первинних бухгалтерських документів на підприємстві) неможливо зробити висновок про реалізацію нафтопродуктів позивачем для комерційного чи не комерційного використання. Касаційну скаргу ДПІ залишено без задоволення.
http://reyestr.court.gov.ua/Review/67307914

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *