ФОП-айтішник закордоном – що з податками?

Питання: ФОП, платник єдиного податку 3 гр., який надає ІТ послуги, з 24.02.2022 р. перебуває у ЄС і буде там перебувати до закінчення дії військового стану, а також хоче оформити ПМЖ у якійсь з 3х країн: Болгарія, Польща, Чехія. Питання: 1. Чи не буде подвійного оподаткування доходу ФОП і в Україні і в Болгарії? 2. Чи не буде подвійного оподаткування доходу ФОП і в Україні і в Польщі? 3. Чи не буде подвійного оподаткування доходу ФОП і в Україні і в Чехії?

 

Відповідь:

Питання уникнення подвійного оподаткування регулюються Конвенціями, укладеними Україною з відповідними країнами. Оскільки конвенції такого роду укладалися Україною на підставі Модельної Конвенції, розробленої Організацією економічної співпраці та розвитку 1977 (ОЕСР), усі вони майже однаково регулюються питання оподаткування та усунення подвійного оподаткування. Тому є сенс детально розглянути питання на прикладі однієї із країни, що вказані у питанні. Для прикладу візьмемо Польщу.

Статтею 14 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень (Конвенція з Польщею) визначено, що доход, що одержується резидентом одної Договірної Держави щодо професійних послуг чи іншої діяльності незалежного характеру, оподатковується тільки в цій Державі, за винятком випадку, коли він володіє регулярно доступною постійною базою в другій Договірній Державі з метою проведення цієї діяльності.

Отже, порядок та умови оподаткування ФОП будуть залежати від того:

  • резидентом якої Договірної Держави слід вважати ФОПа;
  • чи володіє ФОП в другій Договірній Державі постійною базою з метою проведення незалежної професійної діяльності.

Щодо «резидентності»

Пункт 1 статті 4 Конвенції з Польщею визначає, що при  застосуванні  цієї  Конвенції термін «резидент однієї Договірної Держави» означає  особу,  яка  за  законодавством  цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі (а) місця проживання, (б) постійного місця перебування,  (в) місця знаходження керівного органу, (г) місця  реєстрації  або  (ґ) іншого аналогічного критерію.  Цей термін, разом з тим,  не включає особу,  яка підлягає оподаткуванню в  цій Державі,  тільки  якщо  ця  особа  одержує  доходи  з джерел в цій Державі або стосовно майна, що в ній знаходиться.

Таким чином, далі для того, щоб правильно застосувати п. 1 ст. 4 Конвенції з Польщею (тобто, щоб визначити, резидентом якої Держави для цілей Конвенції буде вважатись відповідна особа), потрібно аналізувати відповідно законодавство України та законодавство Польщі, та визначати, чи підлягає конкретна особа оподаткуванню в Україні та/або в Польщі на підставі критеріїв, що визначені відповідно законодавством України та законодавством Польщі.

Щодо законодавства України

Статус податкового резидента в Україні, тобто, того, хто має платити податки в Україні, визначається відповідно до положень пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (ПКУ).

Зокрема, цим підпунктом визначено, що фізична особа – резидент – це фізична особа, яка має місце проживання в України.

У разі, якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

Якщо ж державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

У цьому ж підпункті також вказано, що достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.

Отже, відповідно до законодавства України, по-перше, пріоритет має центр життєвих інтересів особи, а вже потім строк перебування в Україні (не менше 183 дні), по-друге, самостійною і достатньою умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів особи є, зокрема, місце її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.

Таким чином, той факт, що у даному випадку особа є ФОПом, вона відповідно до законодавства України має статус податкового резидента. А тому у розумінні Конвенції з Польщею має розглядатися як «резидент України».

Щодо законодавства Польщі

Автор цієї відповіді не є спеціалістом з польського законодавства, тому не може надати фахове роз’яснення в цій частині. Кваліфіковану відповідь можна отримати лише від юристів Польщі.

Однак, якщо виходити із загальних засад визначення статусу податкового резидента, що притаманні країнам Європи, то можна припустити, що й відповідно до законодавства Польщі ФОП у даному випадку може визнаватися податковим резидентом Польщі.

Таким чином, цілком можлива ситуація, що ФОП буде одночасно вважатися як податковим резидентом України, так і податковим резидентом Польщі. У такому випадку буде діяти п. 2 ст. 4 Конвенції з Польщею, який визначає, що у випадку, коли відповідно до положень пункту 1 цієї статті фізична особа є резидентом обох Договірних Держав, її становище визначається відповідно до таких правил:

a) він вважається резидентом Договірної Держави, де він має постійне житло. Якщо він має постійне житло в обох Договірних Державах, він вважається резидентом тієї Держави, де він має найбільш тісні особисті й економічні зв’язки (центр життєвих інтересів);

b) у разі, коли Договірна Держава, в якій він має центр життєвих інтересів не може бути визначена, або коли він не має постійного житла в жодній з Договірних Держав, він вважається резидентом цієї Договірної Держави, де він звичайно й проживає;

c) якщо він звичайно проживає в обох Державах або коли він звичайно не проживає в жодній з них, він вважається резидентом тієї Держави, громадянином якої він є;

d) якщо він є громадянином обох Договірних Держав або коли він не є громадянином жодної з них, компетентні органи Договірних Держав вирішують це питання за взаємною згодою.

Постійне житло підтверджується, принаймні в Україні, в першу чергу довідкою про реєстрацію місця проживання в Україні («прописка») та іншими документами, що підтверджують факт проживання в Україні (наприклад, витяг з будинкової книги про склад сім’ї). У Польщі, скоріше за усе, наявність постійного житла має підтверджуватись якимись аналогічними документами. До речі, наявність посвідки на тимчасове проживання в Польщі не є доказом наявності постійного житла в Польщі, оскільки така посвідка надає лише дозвіл на проживання в Польщі, однак не є підтвердженням наявності самого житла.

Центр життєвих інтересів – це місцезнаходження членів сім’ї платника податку та його роботодавця (якщо є роботодавець). Відповідно, для підтвердження центру життєвих інтересів можуть бути довідка з місця роботи, документи про реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності, копія свідоцтва про шлюб, реєстрація місця проживання чоловіка або дружини тощо.

Отже, у залежності від того, чи матиме ФОП на відповідних етапах свого життя постійне житло і якщо матиме, то в якій саме країні, а також у залежності від місцезнаходження центру його життєвих інтересів та від ряду інших обставин і буде визначатися податковим резидентом якої саме країни є ФОП для цілей Конвенції.

Постійна база

Якщо з аналізу фактичних даних по ФОПу буде слідувати, що він є податковим резидентом України, та враховуючи те, що ФОП планує надавати послуги, знаходячись на території Польщі, додатково потрібно також враховувати, володіє ФОП в Польщі постійною базою з метою проведення незалежної професійної діяльності чи ні.

У даному випадку під постійною базою буде розумітися офіс чи кабінет, орендований ФОПом для цілей надання ним ІТ-послуг.

Якщо буде визнано, що ФОП має постійну базу на території Польщі, доходи, що відносяться до такої бази, підлягатимуть оподаткуванню за законодавством Польщі.

Усунення подвійного оподаткування

Незважаючи на те, податковим резидентом якої країни буде визнаватися особа, Конвенція має статтю 24, яка визначає процедуру усунення подвійного оподаткування.

За цією процедурою якщо особа сплатила податки на території однієї країни, але вони можуть оподатковуватися і на території іншої країни, то на території іншої країни податок буде зменшено на суму податку, сплаченого з відповідного доходу в першій країні.

Звертаємо лише увагу, що цей механізм застосовується лише до випадків, коли згідно з умовами Конвенції доходи можуть оподатковуватися як одній країні, так і в іншій. Зокрема, під ці умови підпадає, наприклад, випадок, коли особа є податковим резидентом України, однак має в Польщі постійну базу і отримує доходи через цю постійну базу.

В усіх інших випадках, тобто, коли згідно з умовами Конвенції податок має сплачуватися виключно в країні податковим резидентності особи, усунення подвійного оподаткування досягається за рахунок того, що в іншій країні просто не допускається оподаткування доходів.

Щодо Чехії

Конвенція між Урядом України і Урядом Чеської Республіки про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень майже аналогічно регулює питання оподаткування доходів від надання незалежних особистих послуг, як це було показано на прикладі з Польщею.

Відмінність полягає лише у тому, що ця Конвенція встановлює додатковий випадок, коли дохід може оподатковуватись не тільки в Державі, резидентом якої буде визнаватися особа, але й в другій Державі. Отже, відповідно до пп. «b)» п. 1 ст. 14 Конвенції з чехією дохід може оподатковуватись в другій Державі, коли період або періоди перебування резидента однієї Держави у другій Державі не перевищують  у  сукупності  183  днів  протягом  будь-якого  12  місячного  періоду. У  цьому  випадку може оподатковуватись у тій другій Державі тільки та частина доходу, яка одержується від  його діяльності у цій другій Державі.

Усі інші положення Конвенції з чехією з тих питань, що розглядалися у цій відповіді, аналогічні тим, що описувалися вище для Польщі.

Щодо Болгарії

Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Болгарія про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень також майже аналогічно регулює питання оподаткування доходів від надання незалежних особистих послуг, як це було показано на прикладі з Польщею.

Незначна різниця полягає лише у положеннях, що регламентують умови визначення резидентності.  Так, відповідно до ст. 4 Конвенції з Болгарією вираз «резидент однієї Договірної Держави» означає:

а) у разі  України  будь-яку  особу,  яка  за  законодавством України підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування,  місцезнаходження  керівного органу, місця  реєстрації  або  іншого аналогічного критерію.  Цей термін, разом з тим  не  включає  особу,  яка  підлягає  оподаткуванню  в Україні,  тільки  якщо  ця особа одержує доходи з джерел в Україні або стосовно майна, що в ній міститься;

b) у разі Болгарії будь-яку фізичну особу, яка є громадянином Болгарії і яка  не  є резидентом третьої країни, і будь-яку іншу особу,   головний   офіс  якої  розміщений  або  зареєстрований  у Болгарії.

У цілому ж алгоритм визначення того, в якій саме країні особа має сплачувати податки, аналогічний тому, що було написано по відношенню о Польщі.

Підсумовуючи вказане вище, зазначимо, що у даному випадку слід вірно визначити податкову резидентність особи. Податки у такому випадку підлягатимуть сплаті тільки в країні податкового резидентства, що забезпечуватиме уникнення подвійного оподаткування.

 

Сергій Єфімов

адвокат, податковий консультант

дата підготовки консультації: 08.07.2022